БЛОГ
NOVOS DEVELOPMENT GROUP
Громадський простір: світовий досвід
Ми раніше писали про нашу з вами необхідність жити в облаштованому громадському просторі. Про потребу мати комфортні умови не лише у власній оселі, а й в місті. Та про урбаністів, котрі займаються створенням комфортних для всіх умов існування у громадському просторі.
У продовження цієї теми, ми розкажемо про приклади творення громадських місць у європейських країнах. Та, формати залучення самих містян до цього процесу.
Досвід Польщі
Поляки полюбляють універсальність у формуванні та облаштуванні громадських просторів. Нижче ми розкажемо конкретні кейси, що втілили такі приклади.
Отже, простір просто неба в Gora Pulawska, який створили в 2014-му. Пустуючу ділянку влада міста перетворила у багатофункціональну рекреаційну зону. Тут розмістили відкритий майданчик із численними лавками, призначений для невеликих зустрічей та заходів на відкритому повітрі. Є також криті альтанки зі столами й сидіннями, призначені для близького спілкування. Зокрема, й невеликі платформи з лавками, де можна проводити час невеликими групами.
Під час проектування такої локації розраховували на максимально широке коло відвідувачів та різні форми зустрічей: лекції, події освітнього характеру, та просто зустрічі.
Важливим елементом є озеленення території, котре було грамотно сплановане та дійсно вдало реалізоване.
Бульвар, довжиною у 2 км почали облаштовувати з 2013-го року. Цю зону облаштували велосипедними доріжками та зонами для різних активностей.
На першій лінії бульвару розміщується зона для відпочинку, озеленена та наповнена конкретними зонами. Також, передбачені місця для зустрічей з друзями, закладами/точками харчування.
На другій лінії розмістили павільйони та іншого плану локації для групових зустрічей, передбачено й місце для проведення освітніх заходів.
На третій лінії розташовуються виставкові павільйони, скульптури й локації для активного відпочинку.
.
Німецький досвід
Цей приклад творення, облаштування громадських просторів покаже як можна поєднати залученість міської влади та громадян. І в чому є цінність такої колаборації.
Отже, місто Магдебург: у 2005 році на місці занедбаної промзони активісти створили бібліотеку під відкритим небом. У цьому громадському просторі ніхто не охороняв книги чи саме місце, все було вільним та доступним; а можливість стати корисним і якось покращити простір мав кожен бажаючий. Із часом, це дало поштовх владі розпочати на тому ж місці повноцінне будівництво, залучити архітекторів та використати економічну модель: спорудження було здійснене із перероблених матеріалів. З 2009-го там розміщується невелика поп-арт платформа з самою бібліотекою (на 20 000 книг), сценою для лекторіїв, кафе та терасою для пікніків. Зона не огороджена парканом, є відкритою цілодобово, до сих пір продовжує збирати громадськість та окультурюватися
Наступне - створення публічного простору біля реконструйованого Kunsthaus (музей та студії художників) й пам'ятника колишньої синагоги в місті Вісбаден. Прямо в історичному місці, там в 2011 році було облаштовано незвичною ігровою зоною доволі великий парк. Його наповнили суцільною просторовою скульптурою, що є формою із сіткою для лазіння з різними перешкодами. Створили в цій конструкції певні зони, облаштували спеціальними захисними кріпленнями, доповнили простір лавками та іншими локаціями для відпочинку. Незвичне архітектурне рішення, відкритість локації, доволі значний простір - все це є магнітом для громадськості й дотепер.
Висновок:
Вищенаведені приклади - приклади локального характеру, які розказують про поодинокі активності навколо розвитку громадського простору. Й таких в Європі - по декілька в кожному місті.
Всі ці кейси - про зручність, про комфорт для жителів міст; про збереження вже існуючих ресурсів чи природних зон; про можливості, про розвиток, про місце для налагодження зв’язків, для відпочинку, для пошуку натхнення. Такі громадські простори об’єднують місцевих жителів, дають їм можливість бути причетним до творення свого міста та громадського простору загалом.
Вони стають чинником, що підвищує рівень задоволення потреб людини. Часто, таке облаштування громадськими просторами стає перевагою на користь “рідного міста” під час роздумів про міграцію. Й, загалом, зменшує відтік людей, що “тікають” в пошуках можливостей та чогось кращого.
Також, створення таких просторів “виховує” людей. Адже, це є прикладом свідомого користування спільним простором. Це дає поштовх містянам самим впливати на своє оточення, підвищує їхню залученість до цього процесу (містотворення). Й в майбутній перспективі має стати тим чинником, що буде мотивувати долучатися до спільних громадських ініціатив й творити свій простір разом.